Валентина Криволапова

Створення, архівування та розархівування даних

Наталя Ентова

Види перевірки домашнього завдання з інформатики

Перевірка знань, умінь та навичок учнів являється важким елементом процесу навчання та виховання, неї визначається результативність, ефективність навчання.

Контроль знань учнів відкриває більше можливостей для вдосконалення процесу навчання, оскільки як діючий засіб боротьби за міцні й усвідомлені знання учнів дозволяє краще вивчити учнів, їх індивідуальні особливості.

Найбільше точно і якісно оцінювати знання учнів дозволяє різноманітність видів і форм контролю.

Як ні в якому іншому навчальному предметі, в інформатиці необхідно розрізняти теоретичні знання із практичними навичками роботи. У якості основних (традиційних) методів перевірки теоретичних знань можна використовувати усне опитування, письмову перевірку, тестування; для оцінювання практичних навичок – практичну роботу.

Усе частіше на уроках інформатики використовуються такі нетрадиційні форми контролю як реферати, конкурсні проекти, дидактичні ігри.

У якості підсумкового контролю може слугувати проект, що відображає як теоретичні знання учнів, так і рівень прикладних навичок роботи з різними програмними продуктами.

Наявність комп’ютерного класу дозволяє диференціювати і індивідуалізувати контроль знань. Форми контролю результатів навчання можна розділити на два типа: «машинний» і «безмашинний».

Серед безмашинних варіантів перевірки найбільш ефективними в практиці є усне опитування, перевірка зошитів з домашнім завданням, диктант, самостійна та контрольна роботі.

Використання комп’ютера дозволяє якісно змінити контроль за діяльністю учнів, забезпечуючи при цьому гнучкість управляння навчальним процесом. Комп’ютер дозволяє перевірити всі відповіді, а у багатьох випадків він не тільки фіксує помилку, але й доволі чітко визначає її характер, що дозволяє своєчасно виправити її. Учні більш зацікавлено відповідають комп’ютеру, і якщо комп’ютер ставить їм «двійку», то прагнуть як можна швидше виправити її. Вчителю не потрібно призивати учнів до порядку та уваги. Учень знає, що якщо він відволічеться, то не встигне знайти розв’язок задачі або знайти рішення поставленої перед ним проблеми своєчасно.

Усне опитування

На уроках інформатики контроль знань учнів виконується у вигляді фронтальної перевірки.

При фронтальній перевірці за короткий час перевіряється знання матеріалу учнів всього класу по визначеному питанню або групі питань. Ця форма перевірки використовується для:

·        Виявлення готовності класу до вивчення нового матеріалу;

·        Визначення сформованості понять;

·        Перевірки домашніх завдань;

·        Покрокової або загальної перевірки навчального матеріалу, розібраного на даному уроці;

·        При підготовці к виконанню практичних та лабораторних робіт.

Індивідуальне усне опитування дозволяє виявити правильність відповіді по змісту, його послідовність, самостійність суджень і висновків, степінь розвитку логічного мислення, культуру мови учнів. Ця форма застосовується для поточного і тематичного заліку, а також для опрацювання і розвитку експериментальних умінь учнів. Причому усну перевірку рахують ефективною, якщо вона направлена на виявлення осмисленості сприйняття знань і осмислення їх використання, якщо вона стимулює самостійність і творчу активність учнів.

Усне опитування виконується на кожному уроці, хоча постійно ставити оцінки не обов’язково. Головним в контролі знань являється визначення проблемних місць в засвоєнні учбового матеріалу і фіксуванні уваги учнів на важких поняттях, процесах.

Під час усного опитування можна використати колективну роботу класу, найбільш дієвими прийомами якої є:

·        Звертання з питанням до всього класу;

·        Рецензування питання;

·        Оцінка відповіді та її обґрунтування;

·        Постановка питання учню іншими учнями і навпаки;

·        Взаємоперевірка;

·        Самоперевірка.

Письмовий контроль

Письмова перевірка дозволяє за короткий час перевірити знання більшості учнів одночасно. Використовується письмовий контроль знань учнів з метою діагностики умінь застосовувати знання в учбовій практиці і використовується у вигляді диктантів, контрольних, перевірочних та самостійних робіт, тестів, рефератів.

Диктант

Диктант використовується як форма опитування для контролю за засвоєнням матеріалу, що вивчається, його узагальнення і систематизація, виявлення готовності учнів до сприйняття нового.

Диктант зазвичай проводиться на початку уроку, та складається з двох варіантів. Текст питань простий, легко сприймається на слух, потребує короткої відповіді, неважких розрахунків. Пауза між питаннями повинна бути достатньою для запису відповіді учнями.

Є багато різновидів диктантів. На уроках інформатики найбільш популярними є комп’ютерний диктант, який дозволяє перевірити знання й уміння одночасно.

Залік

Залік проводиться для визначення досягнень кінцевих результатів навчання по визначеній темі кожним з учнів. Перед початком вивчення матеріалу учні знайомляться зі списком запитань і обов’язкових задач по темі, а також додатковими запитаннями і задачами. Іноді проводяться також закриті заліки, коли учні отримують запитання і задачі безпосередньо під час проведення заліку. Його перевага полягає в тому, що він передбачає комплексну перевірку всіх знань і навичок учнів.

Необхідність такого тематичного контролю обумовлена тим, що для кожного учня характерний власний темп оволодіння учбовим матеріалом. А тому звичайні контрольні роботи, в яких важко врахувати індивідуальні особливості учнів, можуть бути не досить ефективними, щоб вірно оцінити результати навчання певних учнів.

Залік – це одна з форм контролю у старших класах.

Тематичні заліки повинні бути диференційованими, щоб учень міг самостійно вибрати рівень заліку. Вчитель вирішує, ґрунтуючись на результатах попередніх заліків або попередніх контрольних зрізів, які знання та уміння найдоречніше перевіряти в конкретного учня: всім учням даються індивідуальні завдання. Учень може розв’язати спочатку задачі, а потім робити лабораторну роботу або давати усні відповідь викладачу.

Самостійна робота

Традиційна форма контролю знань, котра по своєму значенню ділиться на навчальну самостійну роботу і контрольну. Самостійна робота творчого характеру дозволяє не тільки перевірити необхідні знання, уміння, але й розвивати творчі здібності учня.

Самостійна робота являється необхідним етапом будь якої теми. Як правило, вона проводиться після колективного розв’язку або обговорення задачі з нової теми і обов’язково проводиться перед контрольною роботою по цій темі. Робота виконується без допомоги вчителя.

Комп’ютер – ідеальний засіб для контролю тренувальних стадій учбового процесу, так як комп’ютер замикає на собі більшу частину контрольних функцій і реакцій на помилки учня: вони в значній мірі залишаються особистою справою учня. Вчитель швидше виявляє пробіли в знаннях, а учень швидше реагує на свої помилки за знищує їх.

Контрольна робота

Контрольна робота проводиться з метою визначення кінцевого результату в навчанні по заданій темі або розділу, контролювати знання одного й того ж матеріалу неодноразово. Цілеспрямовано проводить контрольні роботи різного типу.

За допомогою проміжної контрольної роботи вчитель перевіряє засвоєння учнями матеріалу в період вивчення теми.

Підсумкова контрольна робота проводиться з метою перевірки знань і умінь учнів по окремій темі, курсу.

Домашня контрольна робота проводиться 1-2 рази на рік. Вони призвана систематизувати знання, дозволяє повторити і закріпити матеріал. При її виконанні учні не обмежені часом, можуть використовувати будь які учбові посібники, консультуватися з вчителем, батьками, однокласниками. Кожному учню дається свій варіант роботи, в який заклечається творче завдання для формування різностороннього розвитку особистості.

Практична робота

Для закріплення теоретичних знань та опрацювання навичок та умінь, здібності використовувати знання при вирішені конкретних задач використовується практична робота, яка пов’язана не тільки з завданням на комп’ютері, а й наприклад може включати в себе побудування схем, графіків, таблиць, написання програми.

Лабораторна робота

Лабораторна робота – достатньо незвичайна форма контролю, вона потребує від учнів не тільки володіння знаннями, а ще й навичками та уміннями застосовувати їх на практиці. Лабораторна робота активізує пізнавальну діяльність учнів так як від роботи з зошитом і ручкою (теоретичної) вони переходять до роботи з комп’ютером (практиці).

Використовується лабораторна робота для закріплення певних навичок роботи з програмними засобами, окрім алгоритмічних вказівок в завданні учень може розраховувати на допомогу вчителя.

Так як лабораторна робота може перевірить обмежений круг діяльності її необхідно використовувати в комбінації з такими формами контролю як диктант чи тест.

Тест

Традиційні форми контролю недостатньо оперативні, і для їх використання потрібен досить великий проміжок часу, тому виникає необхідність в нових видах перевірки знань.

Розповсюдження контролюючих засобів сприяло тому, що вчителі частіше й частіше почали звертатися до завдань з можливістю вибору відповіді, тестам.

Тест являє собою короткочасний технічно-просто складений іспит, що проводиться в рівних для всіх учнів умовах, і має вид такого завдання, розв’язок якого піддається якісному обліку й служить показником ступеня розвитку на даного момент.

Розрізняють наступні види тестів

Вибірковий тест складається із системи завдань, до кожного з яких додаються як вірні, так і невірні відповіді. з них школяр вибирає той, який уважає вірним для даного запитання. При цьому невірні відповіді містять таку помилку, яку учень може допустити маючи певні прогалини в знаннях.

Вибіркові тести в свою чергу теж можуть бути різноманітними:

·        багатоваріантний тест, в якому серед запропонованих відповідей на питання приведено декілька неправильних відповідей і лише одна правильна.

·        багатоваріантний тест з декількома правильними і неправильними відповідями на задане питання.

·        альтернативні тести з двома відповідями на запитання (одна відповідь правильна, інша містить помилку)

Закриті тести не мають варіантів відповіді. Учні повинні запропонувати свій варіант відповіді.

Є тести перехресного вибору, у яких потрібно встановити відповідність між елементами безлічі відповідей.

Зустрічаються також тести ідентифікації, у яких в якості відповідей наводяться графіки, схеми, креслення і тому подібне.

Найбільш доступними для школи є вибіркові тести, вони дають можливість використовувати контролюючи пристрої( хоча сучасні системи тестування дозволяють складати тести будь якої складності та виду).

Тестування є стандартною формою контролю в тому розумінні, що як процедура проведення тесту так і оцінка знань стандартна для всіх учнів.

Вдало створений тест має ряд переваг перед іншими контролюючими засобами, а саме:

·        Оперативно виявляє знання, уміння та навички учнів, а також розуміння ними закономірностей, що лежать у основі фактів які розглядалися в темі. Це забезпечується тим, що задачі і питання підбираються в результаті аналізу матеріалу і, відповідно, враховуються важкість засвоєння і характер можливих помилок.

·        Дозволяє протягом короткого проміжку часу отримати відомості про прогалини в знаннях і допомагає організувати роботу таким чином, щоб запобігти відставанню учнів.

·        Дає вчителю можливість перевіряти знання, уміння та навички на різних рівнях і впроваджувати диференційоване навчання.

·        Сприяє раціональному використанню часу на уроці.

·        Активізує мислення учня.

·        Дає можливість вчителю критично оцінити свої методи викладання.

Однак тест фіксує тільки результати роботи, а не сам хід її виконання, можливе вгадування правильної відповіді, а також випадки, коли вибір неправильної відповіді можна пояснити неуважністю учня, тому раціональним варіантом контролю є поєднання тесту з іншими формами контролю.

Тестові завдання корисно використовувати при організації самостійної роботи учнів в режимі самоконтролю, при повторені учбового матеріалу.

Нетрадиційні види контролю

За останні роки в методичній літературі з’являються описи різноманітних методів опитування, які представляють великий інтерес. На уроках можливі короткі перевірочні роботи нетрадиційного вигляду. У кожній темі виділяються ключові поняття й терміни, які можуть бути покладені в основу кросвордів, головоломок, ребусів, шарад, вікторин. Для ряду тем спеціально розробляються кросворди, в яких містяться питання, що містять поняття однієї певної теми, є достатня кількість кросвордів, що включають у себе основні поняття предмета. Розв’язок кросвордів – заняття захоплююче й корисне, дозволяє тренувати пам’ять.

Кросворд

Кросворди, застосовувані для контролю знань, підрозділяються на кросворди для поточної, тематичної або узагальнюючої перевірки. Перші спрямовані на перевірку базових знань учнів по поточному матеріалу, кількість питань у них становить 10-12. Другі – на перевірку базових і додатково отриманих знань по певній темі, у них рекомендується використовувати не більш 15-25 запитань. Треті – на загальну перевірку знань по великому блоку матеріалу (за чверть, семестр, рік), кількість запитань у них 15-25.Цей метод перевірки – є тільки додатковим методом перевірки, а не альтернативним їм, оскільки не дає можливості перевірити глибину розуміння вивченого матеріалу.

Вікторина

Вікторина –це сукупність, що складається не менше ніж з десяти питань в вибраної тематики, на які необхідно дати змістовні, короткі відповіді.

Вікторини як засіб навчання слід включати в учбовий процес на початковій стадії вивчення матеріалу або на стадії завершення вивчення матеріалу. Перший варіант дозволяє реалізувати контроль або актуалізацію знань, другий сприяє закріпленню і контролю рівня засвоєння матеріалу. Відведений на вікторину час не повинен перевищувати 5-6 хвилин. На початку вікторини вчитель пояснює тему, після чого задається не менше десяти запитань, на які учні дають відповіді. Далі слідує серія узагальнюючих запитань або завдань, відповіді на які безпосередньо оцінюються вчителем.

Наталя Ентова

Домашнє завдання з інформатики.

1.         Види домашніх завдань.

2.         Методика організації домашньої роботи.

3.         Системна організація домашньої роботи.

4.         Способи перевірки домашнього завдання.

Проблема організації домашньої роботи досить актуальна. Необхідність домашньої роботи учнів обумовлена не стільки рішенням чисто дидактичних завдань (закріплення знань, удосконалювання вмінь і навичок і т.п.), скільки завданнями формування навичок самостійної роботи й підготовки до самоосвіти. Домашнє завдання як структурний елемент уроку містить у собі широкі можливості для активізації пізнавальної діяльності учнів і є поки ще не використаним повною мірою резервом підвищення ефективності вивчення інформатики в школі.

В посібниках з педагогіки домашня робота розглядається як одна з додаткових організаційних форм навчання. Відзначаючи, що домашня підготовка учнів виступає невід'ємною частиною традиційного навчання В.И. Загвязинский відносить її до додаткових позаурочних форм організації навчання, які повинні органічно доповнювати урок і становити систему роботи, передбачену тематичними й календарними планами. Деякі фахівці розглядають домашню роботу учнів як різновид самостійної роботи.

Домашня робота учнів являє собою самостійне виконання навчальних завдань поза рамками існуючого розкладу уроків.

Домашня навчальна робота учнів принципово відрізняється від класної насамперед тим, що протікає за вказівками учителя, але без його безпосереднього керівництва. Учень сам визначає час виконання завдання, вибирає найбільш прийнятний для нього ритм і темп роботи.

В 1960-і роки пропагувався досвід організації навчання без домашніх завдань, коли вся робота над матеріалом завершується на уроці. Однак цей досвід себе не виправдав. Домашня підготовка учнів повинна не заміняти, а завершувати роботу, виконану в класі під керівництвом педагога: введення й аналіз основних понятті й ідеї, знайомство з новими способами діяльності.

1. Види домашніх завдань

Оскільки теоретичні аспекти домашньої роботи учнів досліджені недостатньо, у педагогічній і методичній літературі пропонуються різні підстави класифікації домашніх завдань.

За дидактичним цілям виділяють наступні види домашніх завдань:

-        що підготовляють до сприйняття нового матеріалу, вивченню нової теми;

-        спрямовані на закріплення й застосування знань, отриманих на уроках, вироблення вмінь і навичок;

-        такі, що сприяють розширенню й поглибленню навчального матеріалу, вивченого в класі;

-        спрямовані на формування й розвиток умінь самостійного виконання вправ;

-        такі, що сприяють розвитку самостійності мислення шляхом виконання індивідуальних завдань в обсязі, що виходить за рамки програмного матеріалу, але відповідає можливостям учнів.

Особливим видом є завдання творчого характеру (написання переказів, творів, виконання малюнків, виготовлення виробів, наочних приладдя й т.п.).

За видом навчальної діяльності учнів виділяються наступні види домашньої роботи: робота над текстом підручника й різних додаткових джерел інформації (словники, періодична преса, Інтернет і т.д.); виконання вправ і рішення завдань; виконання письмових робіт; заповнення робочих зошитів на друкованій основі; написання рефератів і доповідей; виготовлення наочних посібників, макетів і т.д. У досвіді передових учителів використаються також читання й аналіз додаткових літературних джерел; самостійна робота з періодичною пресою; анотування кіно- і відеофільмів і т.д.

Класифікація залежно від  типу майбутнього уроку:

-        до уроків вивчення нового матеріалу:

1) вивчення матеріалу підручника і його переказ;

2) доробка матеріалу, вивченого на уроці;

3) групування матеріалу за якоюсь ознакою ;

4) збір матеріалів з додаткових джерел і навколишньої дійсності.

-        до уроків навчання застосуванню знань:

1) практичні роботи (виготовлення посібників, карток, таблиць: придуманих самостійно, запозичених з додаткової літератури, довідників, словників і т.д.);

2)  рішення завдань, аналогічних вирішеним у класі, або за зразком;

3)  рішення нестандартних завдань;

4)  рішення завдань із міжпредметними зв'язками;

5) самостійне складання завдань;

6) самостійне вивчення матеріалу;

7) порівняння фактів, спостережуваних явищ і пояснення їх подібності й розходження;

8)  робота над помилками.

-        до уроків узагальнення:

1) відповіді на спеціально поставлені питання вчителя;

2) підготовка до відповіді за завданням і планом, даними учителем;

3) самостійне складання плану відповіді по темі або підготовка за цим планом;

4)  виділення в тексті основного й другорядного матеріалу;

5)  самостійний доказ того або іншого положення або висновку, аналогічне тому, що давалося в класі;

6) підбор додаткового матеріалу по темі;

7)  самостійне складання завдань з вивченої теми (індивідуальне, парне або групове);

8) формулювання висновків на підставі фактичного матеріалу (спостережень, досвідів, експерименту, екскурсії);

9) підготовка таблиць, схем, опорних конспектів;

10) нетрадиційні завдання узагальнюючого характеру: складання кросворда, тесту, навчаючих програми й т.д. по вивченому матеріалі.

-        до уроків контролю й перевірки знань:

1) письмові відповіді на питання;

2)  індивідуальна домашня контрольна робота;

3)  рішення нестандартних завдань.

Також виділяють наступні види домашньої роботи: індивідуальна, групова, творча, диференційована, одна на весь клас, складання домашньої роботи для сусіда по парті (у парах постійного складу).

Індивідуальна домашня робота задається, як правило, окремим учнем класу. Учитель може перевірити рівень знань конкретного учня. Така робота виконується на картках або з використанням зошитів на друкованій основі. Її метою може бути й корекція наявних знань по конкретній темі, заповнення наявних пробілів і т.д. Це можуть бути й необов'язкові завдання, наприклад, для позакласної роботи.

При виконанні групової навчальної домашньої роботи група учнів виконує завдання, що є частиною загального класного завдання. Такі завдання доцільніше задавати заздалегідь.

Творча робота як окремий вид домашньої роботи не виділена, але вона повинна поєднувати всі види домашньої роботи. Наприклад, складання завдань із казковим сюжетом, повідомлень і доповідей. Такий тип домашньої навчальної роботи можна назвати "відстроченим".

Диференційована домашня робота може бути розрахована як на "сильного", так і на "слабкого" учня. Основою диференційованого підходу на цьому етапі є організація самостійної, котра реалізується за допомогою наступних типових прийомів і видів диференційованих завдань.

1.  Завдання однакові для всіх по змісту, але різні за способом виконання, наприклад, різна кількість завдань.

2.  Завдання, що включають кілька варіантів із правом вибору кожного з них: "Вдома виконати один з номерів на вибір: №... або № ... на с. ...". Вільний вибір завдання не означає, що вчитель не може порадити тим або іншим учням починати рішення з більш легших, а потім переходити до більше складних вправ.

Для "слабких" учнів можуть бути дані картки: із пропусками, які потрібно заповнити; з помилками, які потрібно виправити; з незакінченими рішеннями.

Одна на весь клас - найпоширеніший  вид домашньої роботи.

Складання домашньої роботи для сусіда по парті (пари постійного складу). Наприклад: "Складіть для свого сусіда два завдання, аналогічних тим, що розглядалися на уроці".

Помітимо, що в реальній практиці більше 80% учителів дають одну домашню роботу на весь клас, і лише час від часу дають диференційовані завдання.

Три рівні домашніх завдань

Пропонується використати кілька рівнів домашнього завдання.

Перший рівень - обов'язковий мінімум. Завдання повинне бути зрозумілим й посильним всім учням.

Другий рівень домашнього завдання - тренувальний. Його виконують учні, що бажають добре знати предмет і без особливих труднощів засвоюють програму. При цьому вони можуть звільнятися від завдання першого рівня.

Третій рівень - творче завдання - використається залежно від теми уроку, підготовленості класу й т.д. Воно виконується учнями, як правило, на добровільних началах і стимулюється високою оцінкою й похвалою. У рамках творчих завдань учням пропонується розробити: частівки, байки, казки, фантастичні розповіді й т.д. (по темі); чайнворди, кросворди й т.п; тематичні збірники цікавих фактів, прикладів, завдань; збірники анотацій на статті по обраній темі; навчальні комікси; плакати - опорні сигнали, схеми, наочні посібники й т.д.; мнемонічні формулювання, вірші й т.д.

Тетяна Гуненко

Інтерактивні вправи

Світлана Лопушнян

Домашнє завдання 6 клас